Зараз на сайті: 13 гостей
|
| | |
|

|
|
Створення Української Повстанської Армії |
|
|
|
20.12.2008 |
|
22 червня 1941 року вибухнула німецько-совєтська війна. Відступаючи, червоні війська вчинили масу злочинів і насильства, особливо криваві розправи відбувались у західноукраїнських тюрмах, переповнених безневинно арештованими людьми. Німецькі окупанти не обмежувались тільки фізичним знищенням членів ОУН. Масовий терор проти українського народу німці починають застосовувати з ще більшою жорстокістю і в більших розмірах, ніж у Франції, Югославії, Чехії, Польщі. Така політика окупантів викликає спротив українського народу. У багатьох місцях вибухають стихійні бунти проти загарбників. У травні 1942 року провідник ОУН на Костопільщині просить у Головного Проводу дозволу організувати партизанський загін, який би охороняв місцеве населення від німецьких насильств та грабунків. На порядок денний ставиться питання про необхідність створення українських збройних сил. Однак формування національної армії ускладнюється з різних об’єктивних причин. Україна потрапила під німецьку окупацію зовсім в иншій історичній ситуації, ніж Польща, Франція, Югославія. Ці країни мали до війни власні збройні сили, які, хоч і не вистояли у відкритих боях, все ж могли переходити до партизанської війни з ворогом. Україна не мала своєї армії, а головне, не було досвідчених офіцерських кадрів. Крім того, у своїй антинімецькій боротьбі український народ не міг сподіватись на мінімальну допомогу ззовні. Відомо, що збройна боротьба проти німецьких окупантів в Югославії, Франції, Польщі спиралася на ефективну допомогу Англії, США, СССР. Звідтіля, шляхом парашутних десантів та через инші канали партизани одержували зброю, амуніцію, ліки і, щонайважливіше, добре вишколений командний персонал. Українські повстанські частини повинні були завжди покладатися лише на власні сили. Тому на підпільній першій Конференції ОУН у вересні 1941 року відхилено постанову про негайний перехід до загального збройного опору, натомість як найближчі завдання визначаються: 1) пропагандистська діяльність з підготовки українського населення до активної боротьби з німецькими окупантами; 2) збір та складування зброї; 3) масове навчання членів ОУН військової справи. Для здійснення цих завдань Військова референтура Проводу ОУН створює Крайовий Військовий Штаб. Незабаром організовується мережа військових референтів при крайових, окружних, районних і повітових проводах ОУН. Ця сітка охоплювала більшу частину українських етнографічних земель на захід від Дніпра та окремі частини східної та південно-східної України. Усі члени ОУН були зобов’язані пройти військові вишколи. Найбільшою вишкільною базою для членів ОУН була Школа Військових Кадрів ОУН «Тигри», що діяла в Долинському повіті Станіславівської області. Так виникає мережа військових підрозділів ОУН – Української Національної Самооборони. УНС – це ще не Повстанська армія. Але вона означала етап переходу до відкритої збройної боротьби. |
|
Детальніше...
|
|
|
Організаційна побудова Української Повстанської Армії |
|
|
|
23.01.2009 |
|
Українська Повстанська Армія швидко стала загальнонаціональною армією, об’єднуючи під своїми прапорами всіх патріотів української справи. Однак політичне найбільш вона була пов’язана із ОУН. В основу організаційної будови УПА було покладено територіальний принцип. УПА поділялась на 4 групи: 1. УПА–Північ (Волинь і Полісся). 2. УПА–Захід (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закeрзоння). 3. УПА–Південь (Кам’янець-Подільська, Житомирська, Вінницька і південна частина Київської областей). 4. УПА–Схід (північ Житомирщини і Київщини, частина Чернігівщини). Кожна із груп поділялась на Воєнні Округи (ВО), а вони на Тактичні Відтинки (ТВ). |
|
Детальніше...
|
|
|
Хроніка протистояння українського націоналістичного підпілля та УПА німецьким окупантам у 41-44 рр. |
|
|
|
23.01.2009 |
|
30 червня 1941 р. У Львові проголошено Декларацію про відновлення Української держави, створено уряд – Українське Державне Правління, розпочалася організація місцевої державної адміністрації. Початок липня 1941 р. Гітлерівці ліквідували український уряд; Я. Стецько і С. Бандеру до кінця війни ув’язнено в концтаборі, заарештовано членів крайового уряду та близько 300 членів ОУН, частину з них страчено. Серпень 1941 р. Масові арешти і страти учасників націоналістичного підпілля в Україні та на території Німеччини (Берлін, Бремен, Бреслау, Відень, Веймар, Вюрцбург, Гамбург, Ганновер, Гельдесхейм, Данціг, Дюссельдорф, Карлсруе, Кассель, Кенігсберг, Лейпціг, Магдебург, Мюнхен, Нюрнберг, Оппельн, Познань, Потсдам, Прага, Райхенберг, Франкфурт-на-Майні, Франкфурт-на-Одері, Хемниць, Штутгарт). Групи українських підпільників у Німеччині заарештовано також 20 вересня 1942 р., 23 вересня 1942 р., 11 грудня 1942 р., 6 січня 1943 р., 12 січня 1943 р. Серпень – початок вересня 1941 р. Підпільна 1-ша конференція ОУН поставила завдання перейти на нелегальні форми роботи й розпочати антинімецьку пропаганду під гаслами боротьби за самостійну Україну, викриваючи гітлерівські плани загарбання України. Через брак офіцерських кадрів і проблеми з постачанням підпільна 1-ша конференція ОУН відхилила постанову про негайний перехід до загального збройного опору. Було визначено такі найближчі завдання: 1) пропагандистська діяльність із підготовки українського населення до активної боротьби з німецькими окупантами; 2) збір і зберігання зброї; 3) масове навчання членів ОУН військової справи. Військова Референтура Проводу ОУН створила Крайовий Військовий Штаб, мережу військових референтів, яка охоплювала територію України на захід від Дніпра та окремі частини Східної й Південно-Східної України. Всі члени ОУН були зобов’язані пройти військові вишколи. Виникла мережа військових підрозділів ОУН – Української Національної Самооборони. |
|
Детальніше...
|
|
|
| |
| | |
|